Діду, прийом. Я виросла, дістаю до педалей
і легко орієнтуюсь по моху в хащах нічного саду.
Їжджу на автоматі – нашим зрадила ідеалам.
Мені вже не так цікаво, що же там далі,
тим паче, що стільки із того “далі” тепер позаду.
В шахи не граю. Все ще не вивчила поіменно
всіх бородатих гуру твого історичного комунізму.
Не народила, не зустріла справжнього мена,
стріляла в публічному місці, падала п’яна в Сену –
нічим пишатись, все радше із списку “різне”.
Ти би розслабився — всі навколо дорослі, анітрохи не діти.
Нікому нічого не винні, все робимо швидко і не навзаєм.
Постійно не вистачає на щось, без чого ніяк не можна радіти.
Втім, там, де ти зараз є, ти значно краще знаєш,
що таке “немає часу”, що часу взагалі немає.
Мама не вийшла заміж, в мене все та ж освіта,
курим удвох на балконі і їздимо часом за місто.
Я засинаю без казок і платівок, але на початку літа
прокидаюся часто і захлинаюся від повітря, світла і світу,
цього прекрасного світу, який не ясно з чим їсти.
текст: Катя Бабкіна
Цей, і не тільки, тексти можна почути (побачити) завтра, 26 липня, в четвер, у Києві, о 20.00
місце: Клуб СТАРТ (Маршала Рибалка, 2)
Проект 50/50 — це відображення мовної буденності Каті Бабкіної і Маші Драгіної. Одна україномовна, друга російськомовна, але вони не створюють полеміки — вони органічно спілкуються. 50/50 — це співвідношення модного та інтелектуального в їхньому житті, де існує баланс між споживанням і творенням. 50/50 — це співвідношення особистого і соціального в текстах, де інтимна відвертість часто йде поруч з активною соціальною позицією. 50/50 — це близька до досконалої пропорція світлотіні, смаку, емоцій. Можливість вибору, свобода і відповідальність за свої дії, нехай навіть часто надто легковажні на думку оточення.
Вечірка ЗВУК — це мінімалістичний поетичний перформанс, створений у взаємодії з сучасними DJ та саунддизайнерами. Поезія і музика в проекті навмисне не перетворюються на спів, але залишаються звуком, який стає додатковим сенсом.
