...за тобою з оберемком платівок до оселі, де є у нас глечик води і єдина свічка, де на півкімнати сонячне світло, а все, що понад - вже розкіш. І коли зіщулений на підлозі, мов пес, патефон, ревматично крекчучи, проспіває нам танго, затинатиметься, але за руки змусить узятись - ми вже трохи звикнемо жити цей дивний...