imageНе виходь
на виклик: «давай»
коли просять вогню
не лишай себе в спокої
гублячи фокус
на пальцях
що тримають цигарку
коли в другій руці
щось жорсткіше блищить
прагнучи маківку
розтрощить.

не давай
і не приймай порад
заради бога
не тримай ліхтаря
коли один друг іншому
дає хабаря
не шукай в справедливості зради
любові до чистого ню
заради
не треба
мити слонячий хуй
вдаючи
артистичний перфоманс
коли наглядач гарчить:
«гарцюй»

Не приймай чужі правила.
Не дури сам себе зі своїми
мріями
сивими
хтивими
певною мірою
лівими

Чиста алхімія:
цивілізація
спромоглась перетворити на золото навіть вміст
каналізації.
Кожне місто,
де не ходять на білий фаянс
буде зруйновано
за це стою я
і увесь мій альянс.
Хай звуть мене Ференц чи просто Ганс
Ваня, Офелія, Розенкранц —
За чужі жовті штані і пепелац
нація божевільних радо іде
на червоний
пляц.

І судилося їй
великій
як голка у дупі
і як дірка в цій голці
малій
у тиші Гулагу
замість салюта
останню молитву приреченого
до карабіна розпеченого
припеченого
молячись на відвагу
втрачаючи рівновагу
останній
почути
клац.

а до того
до того як буде тобі
«не до того»:
віддай за неспизжену мрію
останній свій крам
тільки, прошу, коли лишишся сам
не сідай голою дупою
хоч би під божий
храм.

не спи за гроші з повіями
кради їх любов,
розкручуй на почуття
їж гармонії тортик
доки є хоч якесь
відчуття
і завжди ріж аорту
коли нема сенсу
слухати спів
стукача.

Правил немає.
Пам’ятай — жодних правил немає в природі життя
крім законів тертя,
окрім правил яєць на сніданок
щоб у посмішку сонця
дивилось з пательні жовтеньке курча;
і відносності часу
який починає грати з тобою в квача
коли ти би волів
з гросмейстером сісти
і різатись в шахи
чи з цицькастою шлюхою
горизонтальне плясать
ча-ча-ча

Хочеш жити —
живи рівно стільки
скільки совість тобі
дозволяє.
втім, не питай у совісти
хто вона є
і до чого й чому
і до тебе із ким
і за що тебе стерва ця
не кидає.

В придорожній ямі
в червоній ванні
у темній воді
у кривавій плямі
твоя містреса
ловить з тобою смачнючу рибку
з глибин
Лохнеса
до останнього дня
до останнього сплеска весла
до останньої крапки
п’єси.

Істина
дуже стара й неприваблива тітка
із нею недобре спати
бо з нею ти
не заснеш
хіба що ти вмієш
шукати
насолоду в самотності ката
у касандринім жаху
безоглядного
«камо грядеш».

13/08/16