бо пам'ять – це найбезнадійніший слідчий їй завжди бракує деталей і свідчень і все що й у вічність з собою я взяв би вона інспектує – правда? неправда? вона сумнівається – сталось? не сталось? а може приснилось як доказів мало?

Ось вона сидить і каже собі сама: дев’яносто днів смоктала мене зима, випивала, їла. Я зробилася зморщена, буцімто у мені розчинилися всі ці безплідні порожні дні, зморщена і біла. І тепер усе, що не вибір, не слід, не знак, не займає мене, не впливає тепер ніяк – непотрібне, різне. От наприклад – це ж десь...

Накупана в чернечих марах бруку сніжиться вулиця німа, без звуку. Розпатлана погоди зимна дивина забілює погнилля флюресентного багна. Ялиці відспівали оду в Прикарпатті. Китай в Галичині святує сука паті... Два легені здають санчата на метал -- тривай, тривай пластмасово-різдвяний карнавал!

І в тиху кімнату приходить змучений бог, шукаючи місця перепочити до ранку. І ті, що чекали дива, нервують – коли ж. І жлобські салюти ще десь вибухають досі. А бог сидить, невеличкий, як мудрий миш. І думає бог: “Як добре, що ти мовчиш, що спиш і нічьо не просиш”.

Усюди, де ми були - проголошено зараз неосяжний і недосяжний вирій. Літні тераси згортаються, ніби фронт. Загортатися в пледи, здаватися пізно, пізно. І якщо дихати - то тепер тільки рот у рот, до останнього не пускати між себе чужих, випадкових, різних. Літаки не затримуються, ніби розклад страт. Голі плечі в натовпі безпомічні, недоречні. Безвідмовний час, найдосконаліший апарат врешті витисне з кого завгодно безнадійне прощання...

Центральная площадь. Трибуна и три кандидата. Солнце. (Говорят, было жарко в тот день). «Дай нам такого, чтоб не было смуты! Такого, чтобы не мешал, мы уж как-нибудь сами собой... Такого нам дай, чтобы с севера враг не пришел, ни с востока ни с юга. Дай нам его! Этот выбор – за нами. Мы так хотим, и хотели и будет хотеть» --...

Иногда ты смотришь на линию жизни, которая проступает резче. Отведя рукав, приближаешь глаза к тому месту, где она теряется в пологих холмах пустыни телесного цвета. «Слава богу оттиск становится четче» — думаешь ты. А на другой день — эта борозда, взявшаяся невесть откуда. Четче линии сердце. Глубже линии мозга. Страшнее всех старых перекрестков на линии...