Мастерская современного короткого рассказа.
С предложениями сотрудничества обращаться по адресу: dopoba4ennya@gmail.com

стихосложение
Дим і голос

Дим і голос

І хто б тебе не заманив у сильце, хто б тебе не прийняв під своє крило, тінь моя нагадає тобі про це, падаючи грудьми на віконне скло. Шиба холодна, як розпач. Пальці торкаються хмар - клавіш на відстані витягнутої руки. Голос твій білий тягнеться у димар, ніби дим, який рухається навпаки.
cад history та ін.

cад history та ін.

бо пам'ять – це найбезнадійніший слідчий їй завжди бракує деталей і свідчень і все що й у вічність з собою я взяв би вона інспектує – правда? неправда? вона сумнівається – сталось? не сталось? а може приснилось як доказів мало?
"Як це, коли рот-в-рот?"

«Як це, коли рот-в-рот?»

Ось вона сидить і каже собі сама: дев’яносто днів смоктала мене зима, випивала, їла. Я зробилася зморщена, буцімто у мені розчинилися всі ці безплідні порожні дні, зморщена і біла. І тепер усе, що не вибір, не слід, не знак, не займає мене, не впливає тепер ніяк – непотрібне, різне. От наприклад – це ж десь...
Побілений настрій

Побілений настрій

Накупана в чернечих марах бруку сніжиться вулиця німа, без звуку. Розпатлана погоди зимна дивина забілює погнилля флюресентного багна. Ялиці відспівали оду в Прикарпатті. Китай в Галичині святує сука паті... Два легені здають санчата на метал -- тривай, тривай пластмасово-різдвяний карнавал!
Любовь, как эксперимент с воздушными шарами, выполнимый в домашних условиях

Любовь, как эксперимент с воздушными шарами, выполнимый в домашних условиях

Приземленье не зависит от нас. Гравитация – Мистификация. Кто-то сбрасывает балласт. А кто-то и летел без балласта… Времени остается больше, если не ждать приземления. Не хлопать ставнями, не торопить. Не торопиться. Усните. Если удастся...
“І думає Бог: як добре, що ти мовчиш!"

“І думає Бог: як добре, що ти мовчиш!»

І в тиху кімнату приходить змучений бог, шукаючи місця перепочити до ранку. І ті, що чекали дива, нервують – коли ж. І жлобські салюти ще десь вибухають досі. А бог сидить, невеличкий, як мудрий миш. І думає бог: “Як добре, що ти мовчиш, що спиш і нічьо не просиш”.
Шкіра просить піску і світла

Шкіра просить піску і світла

Усюди, де ми були - проголошено зараз неосяжний і недосяжний вирій. Літні тераси згортаються, ніби фронт. Загортатися в пледи, здаватися пізно, пізно. І якщо дихати - то тепер тільки рот у рот, до останнього не пускати між себе чужих, випадкових, різних. Літаки не затримуються, ніби розклад страт. Голі плечі в натовпі безпомічні, недоречні. Безвідмовний час, найдосконаліший апарат врешті витисне з кого завгодно безнадійне прощання...
Выборы в городе N

Выборы в городе N

Центральная площадь. Трибуна и три кандидата. Солнце. (Говорят, было жарко в тот день). «Дай нам такого, чтоб не было смуты! Такого, чтобы не мешал, мы уж как-нибудь сами собой... Такого нам дай, чтобы с севера враг не пришел, ни с востока ни с юга. Дай нам его! Этот выбор – за нами. Мы так хотим, и хотели и будет хотеть» --...
Красавице, которая нюхала табак

Красавице, которая нюхала табак

Возможно ль, милая Климена, Какая странная во вкусе перемена!.. Ты любишь обонять не утренний цветок, А вредную траву зелену, Искусством превращенну В пушистый порошок! Пускай уже седой профессор Геттингена, На старой кафедре согнувшися дугой, Вперив в латинщину глубокий разум свой, Раскашлявшись, табак толченый
Хиромантия

Хиромантия

Иногда ты смотришь на линию жизни, которая проступает резче. Отведя рукав, приближаешь глаза к тому месту, где она теряется в пологих холмах пустыни телесного цвета. «Слава богу оттиск становится четче» — думаешь ты. А на другой день — эта борозда, взявшаяся невесть откуда. Четче линии сердце. Глубже линии мозга. Страшнее всех старых перекрестков на линии...
Не только буквы, но и "ЗВУК"

Не только буквы, но и «ЗВУК»

Діду, прийом. Я виросла, дістаю до педалей і легко орієнтуюсь по моху в хащах нічного саду. Їжджу на автоматі – нашим зрадила ідеалам. Мені вже не так цікаво, що же там далі, тим паче, що стільки із того “далі” тепер позаду. В шахи не граю. Все ще не вивчила поіменно всіх бородатих гуру твого історичного...
Не страшно та ін.

Не страшно та ін.

Бути старим не страшно - закономірно. Все ще можна брати велосипед, І в кіно, пересвідчившись, що все розумієш вірно, Писати у книгу скарг про дрібні субтитри, смердючий плед на сидінні, й про те, що дорого непомірно. Ходити в парк, дивитись чужих дітей, лякати чужих собак, сварити чужих невісток, не бути соціальним, не запрошувати гостей, їсти один горох, або взагалі не їсти
Highslide for Wordpress Plugin