Мастерская современного короткого рассказа.
С предложениями сотрудничества обращаться по адресу: dopoba4ennya@gmail.com

украинские авторы
“І думає Бог: як добре, що ти мовчиш!"

“І думає Бог: як добре, що ти мовчиш!»

І в тиху кімнату приходить змучений бог, шукаючи місця перепочити до ранку. І ті, що чекали дива, нервують – коли ж. І жлобські салюти ще десь вибухають досі. А бог сидить, невеличкий, як мудрий миш. І думає бог: “Як добре, що ти мовчиш, що спиш і нічьо не просиш”.
Ява Парфьона

Ява Парфьона

Да ты не смотри, что я так… Для тебя я не в парике, мой парик -- это не средство гигиены или омоложения, а форма растворения, которая делает связь с реальностью менее стабильной. Еще бы придумали фиксирующий лак против соскальзывания мыслей! Большинство ведь не смотрит, а только обращает внимание, их глаза не оставляют им никаких воспоминаний....
“Країна ОЗ. Книга про чудеса”

“Країна ОЗ. Книга про чудеса”

-- Мне нравится твой подход к текстам и к жизни. Ты делаешь вид, что тебе легко... Это помогает? -- Мені легко. І жити, і робити вигляд. Чи це допомагає - ні, не допомагає, що не роблю, все одно легко! -- Старик Хемингуэй любил говорить, что самое главное -- это строчка, с которой ты начинаешь. Первая строчка. Я...
П'єса для чистого ранку

П’єса для чистого ранку

Я купила йому Sanino. Коли він їсть рідку страву - голосно сьорбає. Хліб кусає жадібно і великими шматками. Йому лестить, що я молода. Він носить мені каву зранку. Нащерблена, в червоний горошок, чашка з розпарованим блюдцем. Як сказати йому, що я ненавиджу каву? Від неї в мене гупає в голові і нудить. Коли мене знудило при...
Не страшно та ін.

Не страшно та ін.

Бути старим не страшно - закономірно. Все ще можна брати велосипед, І в кіно, пересвідчившись, що все розумієш вірно, Писати у книгу скарг про дрібні субтитри, смердючий плед на сидінні, й про те, що дорого непомірно. Ходити в парк, дивитись чужих дітей, лякати чужих собак, сварити чужих невісток, не бути соціальним, не запрошувати гостей, їсти один горох, або взагалі не їсти
Сирена

Сирена

Мені при ній здавалося, що я тону. Що на мені вода лежить, велика, важка, і в’яже мене. Я до того води великої ніколи й не бачила, в басейні навіть не була. Ну, тобто не могла знати, як ще. А страх цей в мені був, і при ній з мене виходив. Я ще ніби як його...
Highslide for Wordpress Plugin